Этот дождь Из М. Метелецкой

 "ждешь,
     когда станешь жемчужиной,
     и неизменно остаешься
     песчинкой ... "
            Инна Ковальчук

Дождь предвещает холодину
И несомненную беду,
Непоправимость, смуту дум
И бегство в тёмный сумрак сплина.

И крик души невыносимый
Наверх, к Отцу, за небосклон,
Нарушив чёткий пульс времён,
В реестр грехов неутолимых,

Что недостойна идеала,
Не стала мудрой, постарев.
Пора бы, всё поняв, прозрев,
Наметить новые начала.

Когда же стану безгреховной?
Когда ж простишь меня, Верховный?
       11.08.2021

Маргарита Метелецкая
http://stihi.ru/2021/08/08/1593

       "чекаєш
    коли станеш перлиною,
    та незмінно залишаєшся
    піщинкою..."
           Інна Ковальчук

Цей дощ віщує холоднечу
І запопадливу біду...
І нерозкаяність бліду,
У сутінки - таємну втечу...

І крик душі летить нестримний
До Бога - до лунких глибин,
Порушуючи часу плин,
Під запис в кондуїт провинний,

Що я - горішнього не варта
Та ще й не мудра, хоч стара,
А вже мудрішати пора  -
Нові розпочинати старти...

Коли ж то, Господи, безвадна?
Коли ж те прощення всевладне?