Розбрат

Коли попіл ущухне, кого ми побачим?
(«Плач Єремії» «Срібне поле»)

Якщо війна — пуста і мертва, де линеш ти, як прах лісів,
до Абсолюту — певна жертва; минає, йде до дідусів,
ти преш від світу і до смерті, а звідти в Світло відлетиш,
чи то до пекла (через впертість), — такий от хибний твій «престиж».
Чому не віриш в милосердя? Чому не милосердний сам?
Ти був ведмедиком (не Тедді), а зараз — маузер Pasam.
Незмінний подумки, насправді ж давно вже злий і божеві…
Десь на нейтральному ландшафті ти вбив мене. Та ми живі.

Якщо війна — сліпа й непевна, — хто винний, хто її почав?
Чи юний клоун на арені, чи сивий дідько без булав?..
Авжеж, напевно, схоче миру людина, люди та народ —
наївно та, принаймні, щиро, не зарікаючись від од
та діатріб і епітафій. Без злісті — спокій, Діалог
громад суспільства всіх парафій та — Інших, бо над нами Бог,
який не хоче кровоспадів, непередбачених мерців,
каліцтва, — це не Він нас зрадив, то ми — зіпсовані взірці…

Тоталітарність у суспільстві — неначе норма вже (для вас),
той безлад — «вулиці» свавілля, в командах майже чутно «Фас!».
І от біжать дволапі звіри, тримаючи у кігтях лом…
Від спалаху — і до зневіри, усе зав'язане вузлом.

Високовольтний розбрат стихне: стиха усе, стихають всі.
Ми виберемося з хітину в усій жахливій не-красі.

Немає гідності, немає, — один чи два, чи п'ять, чи… сто?
— Пустіть погрітися до раю: у мене стріляне пальто.

29 квітня, 2, 10 травня, 11 липня 2020, 22 січня 2021