Замотана

Свої думкИ мотаю у клубок...
Він вже великий, різнокольоровий,
Бо скручений із безлічі думОк -
Веселих, грішних і таких чудових.

В єдиній силі він такий важкий!
Такий гіркий, немов жіноча доля.
А що, як размотати шар тяжкий
І відпустити всі думки на волю?

Веселі мають світлі кольори.
Сумні - то сірі, з присмаком полину.
Трагічні - чорні... Пізньої пори
Жбурну їх з кручі! В прірву десь закину!

А кольорові - хай собі летять
У даль небесну, де немає болю!
Хай дощиком на землю крапотять,
Хай сіють щвстя й радість нам з тобою.

                А.Я.


Рецензии