Туга Уленшпiгеля

Присвячується Святославу Вакарчуку —
людині, яка не балотувалася

Коли мені забракне сили
Терпіти жах і лють у рідній стороні,
І серце, наче волик сивий,
Завмре раптово уві сні, —
Який останній сон порине в небуття?
Відтоді буде байкою моє життя...

Моя душа, цей білий крук,
Залишить тіло безпорадне і пусте.
Її нестримний вільний рух
До хмар у небі доросте.
І я побачу, що не варте ані сліз, ані жалю
Все те, що начебто усе життя люблю.

Я бачу чорний дим
Над морем і піском.
Та річ у тім, вся річ у тім,
Що так і буде загалом.

Нажаль, усі фламандські жарти
Такі брутальні, несоромні та сумні.
Тому підчас нічної варти
Не вистачає справжніх пустощів мені.
Мені лишилося дивитися крізь сидр і темне скло,
Як нечисть знищує єдине джерело.

Я бачу чорний дим
Над морем і піском.
Та річ у тім, вся річ у тім,
Що так і буде загалом.

Якщо якийсь дотепний хлопчик
Бажає бути справжнім блазнем-королем,
Якщо він дійсно цього хоче, —
Іди, будь ласка, без проблем!
Та пам’ятай, що наш король завжди всього лише маскот.
А там, за дамбою, стоїть ґішпанський флот.

У пісні цій немає жодних
Довгоочікуваних сенсів і порад.
А я ціную кожний подих.
Тепер ніхто мені не брат.
Господар платить! Тож танцюйте і скачіть!
Але, благаю, не рятуйте більше світ.

Я бачу чорний дим
Над морем і піском.
Та річ у тім, вся річ у тім,
Що так і буде загалом.