Навіщо вдивляєшся в очі ти пильно, прискіпливо?
І скиглиш, немов цуценя на холоднім подвір’ї?
Не вірю я жодному слову твоєму безкрилому.
Прилинули лебеді-думки до крихкого серця.
Не сердься, любове моя, я не можу літати.
Спитати немає в кого, де загублено щастя.
Причастя не буде. Не вмію я Бога просити.
І ситі душа і серденько обіцяним в краще.
Ні за що не буду я дім будувати для іволг,
Бо Івга кошаче життя врятувала. Навіщо?!
Тут свище самотність і порожньо стало в садку.
Біду ти накликала: згинули щастя і пісня.
***
© Copyright: Любовь Купцова, 2018
Свидетельство о публикации №118102208914
Свидетельство о публикации №118102208914
Рецензии