Сон

   Прелюдiя:

Всю недiлю в заминашках, трохи притомився.
Ледве-ледь дiшов до хати, спати завалився.
Что приснилось без утайки расскажу вам братья,
Как попал сразу к Морфею в крепкие обьятья.
Что же взять с ночных фантазий натуры богатой,
Что уснула беспробудно в кровати досчатой.
                *  *  *
Новина: прислали нам училку из Ростова,
Научати нас предмету «Росiйськая мова».
Ну, звичайно, незабаром вийшла замiж Маша,
За Iванка украiнця, стала зовсiм наша.
Настав час i пора моя йти у солдати,
Ну а Маша «Рiдну мову» стала викладати.
Пройшли роки i до хати я знову вернувся,
Не повiрите панове з чим я ось зiткнувся.
Разговор мне начинать сподручней  на русском,
А украинский хорош в семье, в кругу узком,
Ну а Маша предпочла украинську мову,
Не учить же ей русский, пробачайте знову.
Трапилось оце недавно з Росii з Самари,
Передали торбу з салом для мене й Тамари.
I, до речi, в ту пору наш сусiд з*явився,
I посилкою по-братську я з ним подiлився.
Що й казати дорожнеча його доконала,
I не всiм по карману одне кiло сала.
Раз сусiд зайшов до двору з рiзкою з берези,
I про мову щось белькоче, явно не тверезый:
«Понаiхали незванi i що позволяють,
В Украiнi по- росiську таки розмовляють».
Прийшлось його випровадить в кращiй мiрi грубо.
Бо слухати такi бреднi нiкому не любо.
Таки знову Дмитро прийде в позички за салом,
Як зарветься його стрiну з сiллю самопалом.
Поважайте же людину добродiю бравий.
Надоум же його боже, вседержитель правий.
I не тратьте панове даремнi зусилля,
Бо не прийме земля рiдна ядовите зiлля.
Те не рiжте по живому jедину родину,
Не продайте за долари вiльну Украiну.

   Послесловие:
Я проснулся за грудиной сердце колотилось,
Вибачайте Ваша ласка, таке вже приснилось.

11.08.2018г. Городище Лен. Обл.