Гладиолус

Покинувши мечі свої калені,
Несхитні серед лементу юрби,
Стояли на скривавленій арені
Фракійці Севт і Терес, два раби.

Вже наглядач підняв убивчу зброю,
Із цирку вже знак смерті подали.
І впали гладіатори обоє,
А рук своїх усе ж не розняли.

І на очах патриціїв пихатих
Небачені зросли червоні квіти
З мечів “ледачих варварів” умить.

Рабів непослух легко покарати,
А справжню дружбу вам не загасити,
Коли вона ясним вогнем горить.

5.06.1995


Рецензии
Трагично, но и духовно-светло.

С теплом

Гавриил Тишков   22.08.2023 10:04     Заявить о нарушении
Спасибо за отзыв, Гавриил.
Помнится, меня сильно тронула эта легенда о происхождении гладиолусов.

Надия Медведовская   24.08.2023 01:26   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.