Сонет 12. Свидетельства последнего Суда

Таємний жаль у серці зостається,
Коли відходять інші всі жалі –
Що доти ця завіса не порветься,
Аж поки сам не підеш ти з землі,
Що сам себе ти так і не узнаєш,
А що казать про інших вже тоді!
З німих облич хіба що прочитаєш
Їх свідчення в останьому суді.
Твій свідок, другий ти – він не єдиний,
Мабуть, нам безкінечність всім ім’я –
Хоча не перейде за часу стіни
Бентежна таємниця ця твоя.

Вона –  не мрія, і не може збутись,
Та й сам не хочеш ти її позбутись.

Листопад 1997


Рецензии
Смысл понятен, всё таки корни они и в Африке корни, спасибо. А как звучит!Успехов. Анатолий Юнна

Анатолий Юнна   19.05.2018 11:11     Заявить о нарушении
Спасибо, Анатолий!

Надия Медведовская   19.05.2018 12:45   Заявить о нарушении