Таeмницi львiвських вулиць

ТАЄМНИЦІ ЛЬВІВСЬКИХ ВУЛИЦЬ

В сорок першому грізному році,
Львів накрила війни круговерть.
Йшов фашизм і на кожному кроці
Сіяв страх, ворожнечу та смерть.

Ті, хто душі свої не продали,
Проти змія узяли списи.
А нікчеми навколішки впали,
Окупантам служили як пси.

В поліцаї хлопи запродались,
Позабувши про всяку мораль.
А дівки в сорочки повбирались
Та ганебно горлали «Зіґ Хайль!»

Але Львів стародавній, величний,
На людську метушню не зважав.
Та під гуркіт моторів незвичний
У обійми Морфея пірнав.

А невдовзі все стихло і зорі,
Мов гірлянди, ряхтіли вгорі.
Місто спало і тільки надворі
Не змикали очей ліхтарі.

Ранок витіснив ніч поступово,
Зблід ущерблений місяця лик.
Соловей заспівав та раптово
Сколихнув тихі вулиці крик.

Обірвавши пісні соловейка,
Він стрілою здійнявся увись.
Це була молоденька юдейка.
Вона плакала й бігла кудись.

У лахміття суконка роздерта,
Слід від палки горів на плечі.
З молодиці знущались відверто,
З вовчим блиском в очах, шмаркачі.

Під бандерівські лозунги зграї,
Їй каміння летіло услід.
Гнали жінку на смерть поліцаї,
Серед них і її був сусід.

Бідолашна звалилась без тями,
А її, оточивши гуртом,
Забивали до смерті ногами,
Ще й на плівку знімали жартом.

Таких злочинів було чимало,
Але світ показився, мабуть.
Земляки мої сліпо й зухвало
Цю сволоту  «героями» звуть.

Але світло проб’ється крізь спини,
Не існує для правди тенет.
Цю історію бачили стіни,
Розголосить її інтернет.

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(вересень 2016)

_________________________


       Єврейський погром у Львові відбувся з 30 червня по 2 липня 1941 року, під проводом нацистської окупаційної адміністрації. У погромі також взяли участь українські націоналісти з ОУН та натовп із місцевих мешканців.

        ході погрому місцевих євреїв ловили, били, знущалися на вулицях міста, а потім розстрілювали. Жертвами погрому стали кілька тисяч євреїв.

_________________________



Перевод на русский язык
Серж Конфон 2

ТАЙНЫ ЛЬВОВСКИХ УЛИЦ

В сорок первом году грозовом
Львов накрыла войны круговерть.
Шёл фашизм, с каждым шагом при том,
Сеял ненависть, ужас и смерть.

Не предавшие души свои
Взяли в руки мечи и щиты.
У ничтожеств измена в крови:
Оккупантам лизали хвосты.

В полицаи пошли мужики,
Забывая про совесть и честь.
А на девках сорочки, платки;
Заорали: "Зиг хайль!", чая месть.

Древний Львов величаво стоит,
На людскую возню не глядя.
Разрезают моторы зенит.
Город спит, никого не стыдя.

Быстро стихло всё. Зори рябы,
Как гирлянды, что город зажёг.
Город спит, но возносят столбы
До светла фонарей огонёк.

Утро ночь потеснило в свой срок,
Побледнел тонкий месяца лик.
Соловей сердце песнею влёк.
Вдруг пронзил улиц тишь женский крик.

Тут же петь перестал соловей.
Крик стрелой поверх зданий летел.
То молодка еврейских кровей,
Убегая, кляла свой удел.

Она плакала громко навзрыд
И бежала, не зная куда.
Вся в лохмотьях, суконка сквозит,
Жжёт плечо от удара следа.

Молодице бежать нелегко:
Издевались всю ночь тут над ней.
Разодрала суконку её
Стая юных сопливых парней.

Волчий блеск был в бездушных глазах,
Под речовки бандеровских орд.
Камни вслед ей летели, и страх
Гнал её, ей казалось вот-вот...

Полицаи гнались по пятам,
Среди них там её был сосед.
Сердце билось сильней, чем тамтам,
И казалось, что сил больше нет.

Без сознанья свалилась она.
Горемыку гуртом окружив,
Забивали до смертного дна,
Всё снимали, как чуть пошутив.

Избивали ногами её,
И такое у них не впервой.
Мир взбесился, проснулось зверьё,
Именуют их словом "герой".

Земляки мои снова слепы:
Преступления подвигом мнят,
За общественной воли столпы
Эту мразь почитать норовят.

Хоть история эта стара,
Но и ныне источник беды.
Божий Свет вновь пробьётся сквозь мрак!
Нет для праведной веры узды!

Мне поможет до душ донести
Этот горький рассказ интернет.
Чтоб фашизму нигде не расти,
Вызволяйте друг друга из бед.


http://www.stihi.ru/2017/11/01/9420
Серж Конфон 2