А зараз - тiльки спогади...

               
Заплющую  очi  i  всiх   я  згадаю ,
Кого   давно  вже   нема  на  землi ,
Здається   менi ,  що  у  Бога  благаю,
Щоб  десь  у  небEсi   зустрiлися  ми ...

Щоб  зустрiч  збулася – чого-б  не  зробила ? ,
На   вiчностi  стежках --  безмежности  лiт ,
З  усiма ,  кого  я  так  щиро  любила ,
Щоб  знов  коли-небудь  побачились  ми ...

Здається  менi,  що  усi  вони  жИвi ,
Iз  лагiдним  серцем ,   добром  у  очах ,
I  досi   живуть  вони  в  Уманi  милiй , 
Неначе  в  гнiздi  не  збентежений  птах ...
... у   хатах   своiх ,  на  своєму  подвiр'ї ,
в   садочках   вишневих ,  рясних  деревах ,
пiд   вечiр ,  стомившись ,  водою  з  криницi
-- напитись ,  i  вiдпочити   у   снах ...

Ту  зустрiч   бажаю  турботно  i  нiжно ,
Звертаюсь   до   Бога   проханням  в  вустах ...
У  спогадах  давнiх  втопитись  безмiжно,
Навiки   заснувши ,  в  коханих   руках ... 
& *&*&*&*&&*&&*&&*&&*&&*&&*&*&*&