Непомітно й я старію...
Якось тихо та неспішно.
Знаю, вмію - та не смію.
Хочу - вдало, вийде - смішно.
Спроба друга - знов невдача!
Очі вгору - у онука...
Думки скачуть - очі плачуть.
Старість - мудрість. Старість - мУка.
Досвід груди розпирає!
Хочеться когось навчити.
Поділитись тим, що знаю
( Бо навіщо ж далі жити? )
Мов горохом мої речі
Від стіни - та водоспадом...
Стисну зуби. Крила - плечі.
Нерви - в жменю. Сльози - градом...
А Душа - вона сміється!
Бо ж старіти не бажає.
Думка в*ється. Тіло гнеться.
А Душа ( почуй ) - співає!
Наче в казці, молодіє
Дух бунтарський, вічно юний.
ПрОсто жити він не вміє!
ВиграЄ на нервах - струнах.
А.Я.
Бабуся образилась...
© Copyright: Алла Фликинштейн, 2017
Свидетельство о публикации №117063010103
Свидетельство о публикации №117063010103
Рецензии
...не згоден з Вами ,Алла, тобто зі словом "старію". Мені більше до вподоби і я наполягаю на слові "дорослішаю". Хай щастить! А ще по простому скажу так: Будем живы -хрен помрем!
Николай Супличенко 10.08.2017 13:02 • Заявить о нарушении
Николай Супличенко 10.08.2017 13:02 • Заявить о нарушении
Мені 57 років, шановний пане Миколо..... Я дійсно непомітно старію..... Але - не в душі! Дякую Вам.
Алла Фликинштейн 09.09.2017 11:37 Заявить о нарушении
Алла Фликинштейн 09.09.2017 11:37 Заявить о нарушении