Кожен із нас був колись зіркою,
Думай про це хоч інколи,
Дивлячись на співробітників у понеділок,
Слухаючи кримінальні хроніки по TV,
Штовхаючись у напхом напханій маршрутці,
Зіркою, чуєш,
Різними зірками,
Котрі якимсь побитом розвалились на елементи,
Прилетіли на мертву кульку у закамарках всесвіту
І сотворили життя.
Притягуємося, відштовхуємося,
Падаєм, вибухаєм (і просто бухаєм),
Хочемо бути сонцем для когось,
Єдиним, довкола якого усе крутиться,
Крихточки безіменні, амебки з понтами та вавками,
Білкові, аж білі від страху за себе,
Як білки у колесі – летимо уперед,
Завжди уперед, захекавшись,
До якоїсь чергової крапки,
Цяточки, вибуху -
Старого, як світ і наднового, як сонце.
понедiлковi роздуми
© Copyright: Ганна Осадко, 2016
Свидетельство о публикации №116112805119
Свидетельство о публикации №116112805119
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.