Коли в саду останні в"януть квіти,
І яблуні додолу хилять віти,
Терпкий сливовий аромат...до болю...
Я залишаю вас усіх. Доволі.
Доволі марних сподівань. Доволі.
Я так любила вас усіх...до болю.
Слабкий лиш подих. От і все, я відлітаю,
І вітер знов мене несе. Та чи до Раю?
Я пробачаю вас усіх! І ви пробачте!
За мною довго не тужіть, не плачте!
Усе минає, час летить. Розлука.
Я пробачаю вам усе!В душі розпука.
Доволі марних сподівань, а серце квилить,
А вітер рве, безжально б"є, додолу хилить.
І кожний крок -в безодню крок, а не до Раю.
Я так любила вас усіх. Я помираю...
Пробачте!
© Copyright: Алла Струк, 2016
Свидетельство о публикации №116072308591
Свидетельство о публикации №116072308591
Рецензии
Помоги,Господи!
Каждая травинка,-на земле новинка.
Каждое цветенье,-на душе смятенье.
Капли дождевые сохнут обнавляясь.
Каждый раз весною лесу удивляюсь!
(Алла Стойло)
Вера Батурова 23.05.2018 12:03 • Заявить о нарушении
Каждая травинка,-на земле новинка.
Каждое цветенье,-на душе смятенье.
Капли дождевые сохнут обнавляясь.
Каждый раз весною лесу удивляюсь!
(Алла Стойло)
Вера Батурова 23.05.2018 12:03 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.