Pablo Neruda Poema 20 переклад

            Поема 20

Я можу написати найсумніші вірші цієї ночі.
Написати, наприклад: "Ця ніч зоряна,
і мерехтять, блакитнi, небесні світила, вдалині."

Нічний вітер кружляє в небі і співає.

Я можу написати найсумніші вірші цієї ночі.
Я кохав її, а іноді і вона мене кохала теж.

Такими ночами я стискав її у своїх обіймах.
І стільки разів цілував її під безкраїм небом.

Вона мене любила, а іноді я любив її теж.
Як можна не любити її великі, проникливі очі.

Я можу написати найсумніші вірші цієї ночі.
Думати, що вона більше не моя. Відчувати, що втратив її.

Слухати безкінечну ніч, набагато безкінечнішу без неї.
І вірш падає в душу наче роса на луки.

І вже неважливо, що моє кохання не втримало її.
Ніч зоряна, а вона не зі мною.

Ось і все. Вдалині хтось співає. Вдалині.
Моя душа безутішна з того, що я втратив її.

Як хоче наблизитися до неї мій погляд, шукаючи її.
Моє серце шукає її, та вона не зі мною.

Така ж сама ніч вибілює такі ж самі дерева.
Тільки ми з тих пір вже інші.

Я більше не кохаю її, це правда, але як я її кохав.
Мій голос шукає вітер, щоб ним торкнутися її слуху.

З іншим. Вона буде з іншим. Як колись до моїх поцілунків.
Її голос, її біле тіло. Її безмежні очі.

Я більше не кохаю її, це правда, та іноді кохаю.
Яке коротке кохання і яке тривале забуття.

Тому що такими ночами, як ця, я стискав її в своїх обіймах.
Моя душа безутішна з того, що я втратив її.

Навіть якщо це останній біль, який вона спричиняє мені,
це будуть останні вірші, які я пишу для неї.


         Pablo Neruda
           Poema 20

Puedo escribir los versos mas tristes este noche.
Escribir, por ejemplo: «La noche esta estrellada,
y tiritan, azules, los astros, a lo lejos».

El viento de la noche gira en el cielo y canta.

Puedo escribir los versos mas tristes esta noche.
Yo la quise, y a veces ella tambi;n me quiso.

En las noches como esta la tuve entre mis brazos.
La bese tantas veces bajo el cielo infinito.

Ella me quiso, a veces yo tambien la queria.
Co o no haber amado sus grandes ojos fijos.

Puedo escribir los versos mas tristes esta noche.
Pensar que no la tengo. Sentir que la he perdido.

Oir la noche inmensa, mas inmensa sin ella.
Y el verso cae al alma como al pasto el rocio.

Que importa que mi amor no pudiera guardarla.
La noche esta estrellada y ella no esta conmigo.

Eso es todo. A lo lejos alguien canta. A lo lejos.
Mi alma no se contenta con haberla perdido.

Como para acercarla mi mirada la busca.
Mi corazon la busca, y ella no esta conmigo.

La misma noche que hace blanquear los mismos arboles.
Nosotros, los de entonces, ya no somos los mismos.

Ya no la quiero, es cierto, pero cuanto la quise.
Mi voz buscaba el viento para tocar su oido.

De otro. Sera de otro. Como antes de mis besos.
Su voz, su cuerpo claro. Sus ojos infinitos.

Ya no la quiero, es cierto, pero tal vez la quiero.
Es tan corto el amor, y es tan largo el olvido.

Porque en noches como esta la tuve entre mis brazos,
mi alma no se contenta con haberla perdido.

Aunque este sea el ultimo dolor que ella me causa,
y estos sean los ultimos versos que yo le escribo.