Подумки

До вулику столичного метро
Я подумки комашкою пірнаю.
І в серденьку бентежно. На Дніпро!
Мій рідний! Дай у тебе розпитаю

Про все на світі - місто і птахів.
Про вітер, що гуляє по діброві.
Про що ранковий дощик гомонів…
На перший погляд, може, дріб’язкове.

Та я радію кожній новині!
Побіля твоїх вод моє коріння.
І не забути тут, на чужині,
Мелодію легкого хлюпотіння.

Як скучила!.. Та вголос не скажу.
У мене інший час. І інше небо.
Про себе лиш: « Тримайся!» - попрошу.
І просто будь! А іншого не треба…


Рецензии
Майстерно, метафорично. Сподобалось.

Ли Чень Дао   09.11.2015 14:33     Заявить о нарушении
Дякую Вам за відгук!
Бажаю успіхів і натхнення!

Наталья Царенко   10.11.2015 11:48   Заявить о нарушении