Лина Костенко Над ветхой монастырскою криницей

Перевод с украинского

Над ветхой монастырскою криницей
Склонилась осень гроздьями рябин.
К колодцу шли монахини-черницы,
Живую  воду брали из глубин.

Мне, как в тумане, снились  силуэты,
Сама печаль - седой монах аскет.
Чудной народ – художники, поэты.
Им видится, чего  давно уж нет.

Им снится то, чего уже не будет,
Средь них провидец каждый и дитя.
По серебристой нити амплитуды
Плывут клубясь виденья бытия.

И целый свет, и каждая частица –
Дымок тумана в пригоршнях долин,
Кувшинчик тот, и ветхая криница,
С коралловыми гроздьями рябин…


Оригинал Ліна Костенко


На цямру монастирської кринички
Схилила осінь грона горобин.
Сюди колись приходили чорнички,
Блакитну воду брали із глибин.

Мені приснились їхні силуети,
Сама печаль, і профіль – як зима.
Чудний народ – художники й поети,
Усе їм сниться те, чого  нема.

Усе їм сниться те, чого й не буде,
І кожен з них і мудрий, і дитя.
По срібній лингві тої амплітуди
Проходять дивні видива буття.

І цілий світ, і ось така дрібничка –
Димок туману в пригорщах долин,
І кухлик той, і та в яру криничка,
І обважнілі грона горобин…