Звездопада сердце просит

Наталья Кислощук.  «Если уж сгореть, то не даром»

Небесный край окрасился зарёй
И первый луч пробился на востоке.
Куда торопишься ты, осень,  Боже мой !
Ведь ты и я - мы обе одиноки.

Ещё любви не выпито вино,
Ещё душа цветёт вишнёвым садом.
И если уж сгореть нам суждено,
Сгорим вдвоём весёлым листопадом.

Чудесный миг, красавица продли.
Пришла  любовь - последняя,  простая.
Но только крылья мне не опали,
Что от любви, от счастья вырастают.

Меня за память, прошлое, прости,
Когда любовь, как стра'нница седая
Ушла у Бога долюшки просить
И он услышал, как она страдает.

Не возвратится прошлое назад.
Ты не туманься изморосью, осень.
Благодарю тебя за листопад,
Но звездопада сердце снова просит.
               
                ***
Якщо згорiти - тiльки не даремно...

http://www.stihi.ru/2015/02/07/9465

Займається ЗОРЕЮ неба край
І перший промінь пеститься на вітті...
Не квапся ж, моя Осінь...Постривай!
Дві самоти зустрілися у світі...

Зарано ще писати епілог -
Душа палає радісно і щемно...
Кричить: Якщо горіти - то удвох!
Якщо згоріти - тільки недаремно...

Продовж  же, Осінь, цю чарівну мить,
Бо ця любов - вона моя остання...
Горіти хочу...тільки б не спалить,
Ті крила, що вростають від кохання...

Бо, знаєш, ще буває так болить
Минуле...де знедолене кохання
Пішло до Бога доленьки просить
І...Бог таки почув оті благання...

Не квапся ж, Осінь!!! - не вернеш назад
Погожі дні...блакитну неба просинь...
Обожнюю Тебе за листопад...
Та...зараз серце - ЗОРЕПАДУ просить...