Перевертень

ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Рік чотирнадцятий, війна.
Донбас здригався у облозі.
Бліда, пригнічена, сумна
Плелась дівчина по дорозі.

Тримала хустку у руці,
Зітхала гірко, сльози лила.
Руки відбиток на щоці,
Губа розбита червоніла.

Волосся вітер розкидав,
Розмита туш, суконка м’ята.
Їй білий світ немилим став,
Скніла душа її розтята.

Вона у відчаю була,
Уся від холоду тремтіла.
Та ось, за лісом, край села,
Повстанця східного зустріла.

Завмерло серце в юнака,
Дівочий сум до болю вразив.
Він запитав: “Хто ти така?
Довірся, хто тебе образив?”

Білявка очі підвела,
Лице від сорому палало:
“Я журналістка, я своя.
Це воїн ваш...”, — вона сказала.

“Зі мною був привітний вкрай.
Та я побачила одразу
Що він негідник та шахрай,
Відчувши у душі відразу.

Себе мандатом прикривав
Та гроші крав, не соромився.
Прилюдно Бога шанував,
А сам — над слабшими глумився.

Кидав невинних у підвал,
Вдягав кайдани та знущався.
Я бачила, як катував,
Я добре чула, як сміявся.

Тому повстала проти зла,
Його підступність розкривала.
Стерпіти кривди не змогла,
А він...”, — і знову заридала.....

….........................................

Про милість покидьок благав,
Мерзотник повзав на колінах,
Брехливі сльози проливав,
На інших звалював провину.
Від смерті шкуру рятував,
Та звинувачував дівчину,
Згадав про Бога, про родину,
Та постріл тишу розірвав.....

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(січень 2015)

      Цю історію мені переказала моя землячка журналістка, яка у 2014 році поїхала на Донбас. Там вона побачила як ополченці, не підкорившись «Майданівській» хунті, мужньо захищають свою землю від коричневої чуми, та зустріла багато хороших і благородних людей. Але, як кажуть, «в родині не без потвори».
      Серед ополченців був командир — член комуністичної партії. Використовуючи своє службове становище, цей лицемір перевищував свої повноваження. Мало того, що він жорстоко знущався з полонених солдат, так ще й побив та зґвалтував молоду журналістку. Моя землячка як раз була свідком того, як його підлеглі солдати несли її побиту на руках.
      Коли про це стало відомо вищому керівництву – його, по законах воєнного часу, присудили до страти.