Таинственный мир Ли Чень Дао-27-Сад и глубокий...

ЛИ  ЧЕНЬ  ДАО

Сад i глибокий снiг
(http://www.stihi.ru/2014/11/18/5256)

*************************************************
        “Чи знайдеться хтось здатний
          проявити протягом дня людяність?
          Я не зустрічав людей,
          яким не вистачало б для цього сил.
          Може і є такі люди,
          але я їх не зустрічав.”
                (Конфуцій)

Сад, в якому ріс бамбук
Засипало глибоким снігом.
Сад, в якому колись цвіли сливи
Похований під крижаними перлинами,
Сонце, яке гріло хризантеми
Тепер невидиме за білою завісою
Снігу лапатого,
Що падає, падає, падає.
І така навколо білизна траурна,
Таке навколо глибоке мовчання,
Що навіть не можна було
Порушувати цю бездонну тишу
Словом.
Отак і сиділи учні німі
Біля Вчителя, що навчав мовчанням
І споглядали білі горнятка
З тонким візерунком чорним
Гілок бамбуку,
Що тріпотять на поривах
Неіснуючого вітру.
І так вони заглибились у споглядання,
Що не знали де вони -
Посеред кімнати
Чи веред чорного бамбукового лісу.
І тоді Вчитель,
Щоб порушити це мовчання моторошне
Сказав:
“Кожний помиляється
В залежності від своєї пристрасті.
Подивись на помилки людини,
І дізнаєшся ступінь її людяності.”


*************************************

            “Найдется ли кто-то способный
             проявить в течение дня человечность?
             Я не встречал людей,
             которым не хватало бы для этого сил.
             Может и есть такие люди,
             но я их не встречал.”
                (Конфуций)


Сад, в котором рос бамбук,
Засыпало глубоким снегом.
Сад, в котором прежде цвели сливы,
Похоронен под жемчужинами-льдинками,
Солнце, греющее хризантемы,
Теперь невидимо за белою завесою -
Снег летит хлопьями
И падает, падает, падает.
И такая всюду белизна траура,
Такое вокруг глубокое молчание,
Что даже нарушить было
Нельзя эту бездонную тишину
Словом.
Вот так и сидели ученики
Близ Учителя, что учил молчанию,
Созерцая белые горшочки
С тонким и черным узором
Ветвей бамбука,
Трепещущих при порывах
Отсутствующего ветра.
И так они углубились в созерцание,
Что не знали, где они -
Посреди комнаты
Или среди черного бамбукового леса.
Тогда Учитель,
Чтоб нарушить это жуткое молчание,
Сказал:
“Каждый заблуждается
В зависимости от своих пристрастий.
Смотри на ошибки человека
И узнаешь степень его человечности.”