Лина Костенко - Гудит огонь - весёлый сатана...

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Гуде вогонь – веселий сатана...»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17267



Гудит огонь — весёлый сатана,   
и рвётся из печи кровавым смерчем...   
А я уткнулась лбом в стекло окна,   
печаль моя взяла меня за плечи.   

Сама пошла куда глаза глядят —
чтоб малость от тебя найти спасения.   
И мысли словно голубиный гвалт,   
в полях искали синеву успокоения.

Я убегала в снег и в глухомань,   
чтоб обрести душевную отвагу.   

И обрела — гор предрассветную печаль.   
И пью её недобродившей брагой.

И жду как-будто чуда из чудес.
Читаю ночь, как книгу, кроме смеха.   

Коль любишь — с помощью небес 
Отыщешь дом мой за морями снега.

И отплываю в темноте одна   
сквозь ужасы оконного стекла в холодный вечер.   
И спит в печи весёлый сатана,   
уткнулся жаром в лапы головешек. 
И так до самой синевы зарниц,   
к рассветным поездов гудкам прощанья —   

к безмерности, где из глубин глазниц,   
тревожно нарастает ожидание.

____________________________________________

*Лiна Костенко
«Гуде вогонь – веселий сатана...»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17267


Гуде  вогонь  –  веселий  сатана, 
червоним  реготом  вихоплюється  з  печі… 

А  я  чолом  припала  до  вікна, 
і  смуток  мій  бере  мене  за  плечі. 

Сама  пішла  світ  за  очі  –  аби 
знайти  від  тебе  крихту  порятунку. 

Мої  думки,  як  дикі  голуби, 
в  полях  шукали  синього  притулку. 

Сама  втекла  в  сніги,  у  глухомань, 
щоб  віднайти  душевну  рівновагу. 

І  віднайшла  –  гірку  печаль  світань. 
І  п'ю,  немов  невиброджену  брагу. 

І  жду  якогось  чуда  із  чудес. 
Читаю  ніч,  немов  би  чорну  книгу. 

Якщо  кохаєш  –  знайдеш  без  адрес 
оцю  хатину  за  морями  снігу. 

І  відпливаю  поночі  одна 
на  кризі  шибки  у  холодний  вечір. 
І  спить  в  печі  веселий  сатана, 
уткнувся  жаром  в  лапи  головешок. 
І  так  до  самих  синіх  зоряниць, 
до  світанкових  поїздів  ячання  – 

до  безміру,  як  в  темряві  зіниці, 
тривожно  шириться  чекання… 


Рецензии