Лина Костенко - Отпираю рассвет я...

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Відмикаю світанок скрипичним ключем...»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=15945



Отпираю рассвет я скрипичным ключом.
Ночь черна и украшена нежностью.
Горизонт поднимает багряным плечом
День — как нотной страницею вечности.
Что сегодня? Какой весёлый фрагмент
На мою сумасшедшую долю?
Улыбается правда глазами легенд
и свобода — глазами неволи.

Любовь бесподобна  — как звуки валторна.
Дороги прощаний — первой скрипки печали.
А серые будни — бьют словно в бубны.
Мне-то  легко. В тоже время и трудно. 

Эволюция перьев гуся.
Философий забрызганный нимб.
Словом мысль прикрывается вся.
Слово ныне — её псевдоним.

Так чего ж я ищу и чем я жива?!
Словоохотливый мир многолюдный.
Вы стихи и поэмы, всего лишь слова? 
У грядущего слух — абсолютный.


____________________________________________

*Лiна Костенко
«Відмикаю світанок скрипичним ключем...»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=15945


Відмикаю  світанок  скрипичним  ключем.
Чорна  ніч  інкрустована  ніжністю.
Горизонт  піднімає  багряним  плечем
день  -  як  нотну  сторінку  вічності.
Що  сьогодні?  Який  веселий  фрагмент
із  моєї  шаленої  долі?
Усміхається  правда  очима  легенд
і  свобода  -  очима  неволі.

Любов  неповторна  -  моя  валторна.
Шляхи  прощальні  -  перша  скрипка  печалі.
А  сірі  будні  будуть  бити,  як  в  бубни.
Дуже  мені  легко.  Дуже  мені  трудно.

Еволюція  гусячих  пер.
Філософій  забрьоханий  німб.
Слово  -  прізвище  думки  тепер,
а  частіше  -  її  псевдонім.

Так  чого  ж  я  шукаю  і  чим  я  жива?!
Велемовний  світ  велелюдний.
Ви  поезія,  вірші?  Чи  тільки  слова?
У  майбутнього  слух  абсолютний.