Лина Костенко - Иду в полях...

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Іду в полях. Нікого і ніде...»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16548


Иду в полях. Нет никого, нигде.
Пылает запад золотом червонным.
Стежки удода в такт мой ходьбе,
Едва заметен на полях мой чичероне. 

Здесь пчёлами пыльца приносится в цветок
И муравей над скарбом размышляет, —
Едва приближусь на один шажок,
Вспорхнёт и дальше пролетает.

Я чую пальцы стынут и поныне.
КладбИще выросло и груша обветшала.
Чай, человека где-то на чужбине
Так ни одна бы птичка не встречала.

И он идёт, и я себе иду.
Идём вдвоём по стежне и под вечер.
Мне он дудукает: ду-ду!
А там овраг и в ежевике дети.

____________________________________________

*Лiна Костенко
«Іду в полях. Нікого і ніде...»
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16548


Іду  в  полях.  Нікого  і  ніде.
Півнеба  захід  -  золото  червоне.
Я  йду,  і  одуд  стежокю  іде,
моїх  полів  маленький  чичероне.

Де  бджоли  носять  сонячний  пилок
і  муравель  над  здобиччю  міркує,  -
ледь  я  зміню  дистанцію  на  крок,
він  перепурхне  й  далі  чимчикує.

Я  чую  смутку  пальці  крижані.
Розрісся  цвинтар.  Груша  постаріла.
Мабуть,  людину  десь  на  чужині
отак  би  жодна  пташка  не  зустріла.

І  він  іде,  і  я  собі  іду.
Йдемо  удвох  під  вечір  по  стежині.
А  він  мені  дудукає:  ду-ду!
А  далі  яр  і  діти  у  ожині.