Лина Костенко - Осень жгучая

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Осінь жагуча»*
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_70.html


Вечерним сном неравнодушным лета,
Рукою магнетических ночей.
Красивой женщиной, ласкою пригретой,
Лежит у лета осень на плече.

И зрелой страстью к пламени и плоду.
В огне истомы, в нарастающем тепле.
Вновь торжествует мудрый гений рода
Всего живого на живой земле.   

Ещё спит лето, утром осень встанет —
В косе янтарной нити седины,
Могучих чресел золотое достоянье —
Идут поля — что убраны, увы.

Близняшки-зёрна сжаты сенокосом,
Роз алощёких всюду массы.
Спят сладко сливы-негритосы,
Блондины-яблоки и груши жёлтой расы.

Рвёт синий ветер облака на волоконца.
А в сердце лета — щедрый сонцепад.
И слитками растопленного солнца
Лежат лимоны, груши, виноград.

Луч загустеет в гроздьях перегретых.
И ляжет снег на охладевшем дне —
Сон страстный влюбчивого лета
Зимой холодной выбродит в вине!

____________________________________________

*Лiна Костенко
«Осінь жагуча»
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_70.html

Вечірній сон закоханого літа
і руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою прогріта,
лежить у літа осінь на плечі.

Дозріла пристрасть до вогню і плоду.
Пашить вогнем на млосному щаблі.
І торжествує мудрий геній роду
всього живого на живій землі.

Ще літо спить, а вранці осінь встане —
в косі янтарній нитка сивини,
могутні чресла золотого стану,
іде в полях — вгинаються лани.

Близнята-зерна туляться в покоси,
біжить юрба червонощоких руж,
сплять солодко черкуси-негритоси,
біляві яблука і жовта раса груш.

Рве синій вітер білі посторонці.
А в серце літа — щедрий сонцепад.
І зливками розтопленого сонця
лежать цитрини, груші й виноград.

Загусне промінь в гронах перегрітих.
А ляже сніг на похололі дні —
жагучий сон закоханого літа
в холодну зиму бродить у вині!