Таинственный мир Ли Чень Дао -4- Радость ветра...

ЛИ  ЧЕНЬ  ДАО

РАДІСТЬ ОСІННЬОГО ВІТРУ (http://www.stihi.ru/2014/07/13/5114)

-------------------------------------------------------
          «Вчений не може не бути твердим і рішучим,
           бо ноша його важка, а шлях далекий.
           Ношею в нього людяність – чи це тягар?
           Завершує шлях, лише помираючи – чи це не далечінь?»

                (Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)

Холодний осінній вітер
Обривав черлені листя кленів,
Холодний осінній вітер
Нагадував всім
Про чистоту помислів.
Як порожньо стало
У його розкошах!
Гори й ліси царства Лу
Втрати своє золото –
Золото листя жовтня.
Навіть гора Тай Шань
Не приймає нині жертву –
Бичка з крутими рогами,
Що давно для офіри знайдений.
Навіть гора Тай Шань
Відкрита нині Небу
Високому і порожньому,
Чистому і глибокому.
І вчитель (зажурена посмішка)
На учнів задуманих глянувши,
Лише одного (найкращого)
В їх юрбі не помітивши
Сказав чи то учням
Чи то осінньому вітру:
«Яка гідна людина Люй!
Живе на вбогій вулиці,
Де одні жебраки мешкають,
Вдовольняється жменькою рису
Та глеком води.
Інші не витримують таких труднощів.
Та він не зраджує цим радощам.
Яка гідна й достойна
Людина Люй!»

****************************************************

РАДОСТЬ  ОСЕННЕГО  ВЕТРА


                «Ученый не может не быть твердым и смелым,
                ибо ноша его тяжела, а путь далек.
                Но человечность для него - разве бремя?
                Завершать путь, лишь умирая - разве это не далеко?»

                (Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)



Холодный осенний ветер
Обрывал кленовые красные листья ,
Холодный осенний ветер
Допытывался
О чистоте помыслов.
Как же пусто стало
В его хоромах!
Горы и леса царства Лу
Растратили золото -
Золотой лист октября.
Даже гора Тай Шань
Не приемлет ныне жертву -
Бычка с крутыми рогами,
Найденного для приношений.
Даже гора Тай Шань
Открыта ныне Небу-
Высокому и пустынному,
Чистому и глубокому.
И учитель, грустно улыбаясь
Задумчивым ученикам, сказал
(Лишь одного, самого лучшего,
В их толпе не замечая)
То ли ученикам,
То ли осеннему ветру:
«Достойный человек наш Люй!
Живет на бедной улице,
Где лишь нищие проживают,
Довольствуется горсткой риса,
Кувшином воды.
Кто-то не выносит такие трудности.
А он не изменяет радостям.
Достойный, достойнейший
Человек - Люй!»

-----------------------------------------

   " Философ сказал:" Какой достойный человек Янь-хуэй! Он  довольствовался одною чашкой риса и одним ковшом воды и жил в отвратительном переулке. Другой бы не мог
вынести этих лишений, а он не изменял своей весёлости.
     Какой достойный человек человек, Хуэй!"

                Конфуций "Суждения и беседы"