а надвечір темнішає. чуєш, як стогне вітер,
поки зорі там десь засинають на підвіконнях,
поки ти, замерзаючи, сонно вдягаєшь светр і
ховаєш наляканий місяць в своїх долонях.
відчуваєш, як дихає місто тобі у спину,
відчуваєш, яке воно змерзле, сумне, порожнє,
як і ти. робиш крок, задихаючись, через силу
у кромішню пітьму, де єдиний твій подорожній -
сіроокий туман. просинаються океани.
ти збираєш зірки, нiби фантики з подарунків,
а вони на долонях твоїх залишають шрами,
наче опіки від недозволених поцілунків.
відчуваєш, як ніч обіймає тебе за плечі,
чи як небо вплітає в волосся твоє сузір'я.
ти колись помічав, як схвильовано кожен вечір
твої мертві моря омивають пусте подвір'я.
ти не знаєш і сам, звідки в тебе ще стільки віри,
коли світлі надії вмирають тут кожний ранок,
і чому кожен раз ти спустошений і безсилий
залишався живим, щоб зустріти новий світанок.
свiтанок
© Copyright: Море Внутри Мк, 2014
Свидетельство о публикации №114032509212
Свидетельство о публикации №114032509212
Рецензии
В украинском языке особая романтика звуков. Он душевный. Стих великолепен! Мне кажется, в нем даже Ваш голос звучит.
Мария Александровна Харченко 20.03.2020 15:23 • Заявить о нарушении
Мария Александровна Харченко 20.03.2020 15:23 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 18 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.