Збигнев Херберт. Кода

                Збигнев Херберт.

                КОДА (фрагмент поэмы "ВРЕМЯ")

                Глеб Ходорковский(перевод).

                9.
                Я поднимаю свои    беззащитные руки
                пусть стекает по ним проклятье

                Две руки
                незапятнанные счастьем

                Я знаю -
                моё достоинство в том чтобы длиться
                в ожидании катастрофы
                в очищении непрестанном
                в жертвенности постоянной
                и в стремлении неустанном
                к Вере, к Любви и к Надежде

                Я поднимаю свои беззащитные руки
                как два слова молитвы моей

                Обе руки я высокО поднимаю
                и стиснувши зубы
                держусь -
                длюсь...


                *         *         *

        Coda

 Zbigniew Herbert

(fragment poematu "Czas")

9
Podnosz; dwie bezbronne r;ce
po kt;rych niechaj sp;ynie kl;twa

Dwie r;ce niesplamione szcz;;ciem

Wiem – ca;a moja godno;; w trwaniu
w oczekiwaniu katastrofy
w nieustaj;cym oczyszczeniu
w nieustaj;cym wyrzeczeniu
nieustaj;cym wyrzeczeniu
w nieustaj;cym zdobywaniu
Nadziei Wiary i Mi;o;ci

Podnosz; dwie bezbronne r;ce
jak dwa wyrazy mej modlitwy

Wysoko wznosz; obie r;ce
zacinam usta
trwam

Zbigniew Herbert


Рецензии
Хочу сохранить для перевода Анино стихотворение.

***
Ганна Осадко
Цей безконечний, наче дощ осінній,
Цей недоречний, наче голка в сіні -
Останній біль:
де круки кружать, де над снігом в"ються,
де світ, де серце криком надірвуться
Ста тисяч породілль.

Де чоловік з далекої дороги
В моїх сльозах омиє босі ноги
В священну мить.
І Сонце зникне за щитом пророчим,
І чоловік сліпі підніме очі,
І ангел засурмить...

Вогонь. Вода. Повітря. Порожнеча.
А потім тихо підкрадеться вечір -
А нас - нема.
У трапезній небесного притулку
Нам подадуть гріхів засохлу булку
і піділлють вина.

1996 р.
***

Так бесконечна, словно дождь осенний,
ненужная, как та иголка в сене,
как из больниц,
Где крУжит вороньё, над снегом вьётся,
как болью сердце криком надорвётся
ста тысяч роженИц

где из далёкой муж придёт дороги,
в моих слезах омоет босы ноги
в священный миг
Исчезнет солнце за щитом пророчьим,
и муж ослепшие поднимет очи
И ангел вострубит

Огонь, вода и воздух... Порожнеча...*)
А после тихо подкрадётся вечер
и нету нас.
А в трАпезной небесного придела
дадут грехов сухарик зачерствелый
и подольют вина.

*) Порожнеча(укр) - пустота.

Глеб Ходорковский   02.03.2014 00:21     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.