Осiннiй напiвсонний вiтерець

Осінній  напівсонний  вітерець
Вже  холодом   на  пізні  квіти  дише.
Біжу  через  долину  навпростець,
Туман  заплаву  огорта  щільніше.

А  відчай  тихо  скрапує  в  траву,
Ховається  дрімота  за  кущами.
Насупило  опудало  брову,
Омиту  полиновими  дощами.

Печаль  вгніздилась  на стару  вербу,
І  звісила  до  річки  босі  ноги.
Колише,  мов  дитиночку,  журбу,
Світ  повен  суму  гіркого  й  тривоги.


Рецензии
Уж небо осенью дышало.
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.

Емельянов-Философов   23.02.2019 16:38     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.