Беззвучним нездоланним жалем

Осінні довгії печалі риллі на виоранім полі.
Беззвучним нездоланним жалем розхитує гілля тополі.
На підвіконні, на узбіччі - загублене теплом намисто.
Вже відчай дивиться у вічі... Зима крокує владно  містом.
Безвинні, в крижанім полоні, птахи шукатимуть притулку.
Останній промінь - у долоні... Імлисто в небі раннім, мулко...
Холодний невблаганний вітер моє подвоює сумління -
Рядки під ним - неначе квіти, до долу хиляться осінньо...


Рецензии
Ну вот, как раз про осень...прямо в тютельку!!!
"Безвинні, в крижанім полоні, птахи шукатимуть притулку.
Останній промінь - у долоні... Імлисто в небі раннім, мулко...
Холодний невблаганний вітер моє подвоює сумління -
Рядки під ним - неначе квіти, до долу хиляться осінньо..." =!!!!!!!!!!!!!!!

Тавла   06.10.2014 20:14     Заявить о нарушении
это я малой в школу домашнее задание, помню, сделала за 5 минут утром - она про него забыла.

там удлинение согласных нужно было зарифмовать))

Хелена Фисои   07.10.2014 03:41   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.