Шон Маклех Граннег
ГРАННЕГ.
Глеб Ходорковский (перевод).
"Когда он стоял посреди толпы в селении Дромахар..."
(Вильям Батлер Йетс).
Среди древнего пралеса, который веками не знал топора и тяжкого дыхания лесорубов, я учуял запах истлевшей листвы старых буков. Осознанье того, что этот лес старше меня и мудрее всех профессоров Дублина, и что многим из этих деревьев более трехсот лет и это вызвало в моей памяти древние ирландские легенды о Граннеге - лесном оборотне, который мог превратиться в ежа. И тогда я написал:
Тот, кто называет
ёжиков зайчиками
а зайчиков ёжиками,
Тот кто несёт как фонарики
кусочки гнилого пня
во тьму своего "Я",
кто колдуном безногим
каменеет средь тверди неба
собирающий свои мысли
как кислые ягоды
в дырявом лукошке Сенеки,
он пришёл в дождливом июле
к моему костру,
который я накормил
сухими ветвями
ядовитых деревьев
он принёс свою голову
чтоб подарить её
тлену...
Граннег.
Шон Маклех
«Коли стояв він серед юрби в селищі Дромахар…»
(Вільям Батлер Єтс)
Серед старезного пралісу, що від віку ще не знав сокири і важкого подиху лісорубів, я відчув запах зітлілого листя старих буків. Усвідомлення того, що цей ліс старіший за мене і мудріший за всіх професорів Дубліна, і що багатьом з цих дерев більше трьохсот літ, спонукало мене згадати давні ірландські легенди про Граннега – лісового перевертня, що здатний був перетворюватися на їжака. І тоді я написав таке:
Той, що називає
Їжачків зайчиками,
А зайчиків їжачками,
Той, що шматки гнилого дерева
Несе як ліхтарики
У пітьму свого «Я»,
Той, що безногим чаклуном
Кам’яніє серед тверді неба,
Той, що збирає свої думки
Наче кислі ягоди
У дірявий кошик Сенеки,
Прийшов серед липня дощів
До мого багаття,
Що нагодоване
Сухими гілками
Отруйних дерев,
Приніс свою голову
У подарунок
Тліну…
© Copyright: Шон Маклех, 2013
Свидетельство о публикации №113080100809
Свидетельство о публикации №113080101287