Ганна Осадко. Стародекабрьское

          Ганна Осадко.

          СТАРОДЕКАБРЬСКОЕ.

        Глеб Ходорковский(перевод)

     Усадьба горела... и обры, и горы, и кони -
     На крови замешаны - криком кричали -
     Беги!
     Наощупь по лесу - там корни хватали за ноги,
     Костлявые ветки секли по лицу, а волосы
     Пугливой птицей взлетали -
     То вверх,
     То вниз,
     И ночь не кончалась...
     и голос - нагайкою сыромятной,
     хлестал по спине,
     оставляя полосы нАкрест...
  ...луна серебряною тарелкой
     скатилась с неба
     разлилась молочной дорожкой под ноги - иди...
     Как тихо на свете - как в храме...Ступаешь на воду
     Ни вниз не гляди
     Ни назад не смотри
     только -
     прислушайся наконец
     к тронкам на верховине*) -
     с другой стороны и страха ,
     и криков, и брОвей, и обров...
   
            *   *   *

      Cтарогрудневе

       Ганна Осадко
 
...обійстя горіло...і обри, і гори, і коні –
 На крові замішані – криком кричали –
 Тікай!
 Навпомацки лісом – коріння хапало за ноги,
 Кістляве галуззя шмагало в лице, і волосся
 Як птаха налякана – вгору шугало і вниз,
 І ніч не кінчалась...
 і голос – нагайка з сириці
 репіжив по спині, лишаючи смуги навхрест...
 ...аж місяць – тареля зі срібла –
 Скотився із неба
 Молочна стежина розлилася під ноги – іди...
 І тихо у світі – як в храмі...ступаєш на воду...
 Униз не дивися
 Назад не дивися
 Лише –
 Прислухайся врешті
 До тронок на тій верховині -
 Потойбік і страху,
 і крику, і обрів, і брів...


© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №112112509992