Давидовы псалмы

Блажен тот муж, что Духом обожжён, -
не быть ему шутом, не быть ужом!

Блажен и тот, кто в праздники и в будни
звучит не так, как шумный полый бубен.

Он не свернёт на подлости тропу
глухую, перепутав с этой - ту!

Не променяет совесть на еду,
запрёт Господь в ларце его беду.

Пусть кто-то скажет: "Будто сумасшедший!" -
он ангелом храним, с небес сошедшим!

Не будет одиноким никогда,
к корням его всегда спешит вода.

Избытком в пору зреющих плодов
он странника зовёт под сень садов.

Он к славе равнодушен, а хула
бежит, завидев белых два крыла.

А кто от правды в страхе отшатнётся,
к тому Господь спиною повернётся.

Душа, скитаясь, будет без примет
бледнеть и чахнуть в сумеречье лет.

Кто идолам, царям поёт осанну,
при жизни завернётся в тленья саван...

Хвалящийся набитым сундуком,
на Суд придёт в проказе, босиком.

Туда-сюда спешащая нога
следа не оставляет  никогда!

Не веришь?! Слушай: "То, что Бог сказал,
ни время не разрушит, ни вандал!"

это был вольный поэтический перевод стихотворения Лины Костенко "Давидові Псалми"



 Ліна Костенко
 
Псалом 1
 
Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.

Котрий вовік ні в празники, ні в будні
не піде на збіговиська облудні.

І не схибнеться на дорогу зради,
і у лукавих не спита поради.

І не зміняє совість на харчі, -
душа його у Бога на плечі.

І хоч про нього скажуть: навіжений,
то не біда, - він все одно блаженний.

І між людей не буде одиноким,
стоятиме, як древо над потоком.

Крилаті з нього вродяться плоди,
і з тих плодів посіються сади.

І вже йому ні слава, ні хула
не зможе вік надборкати крила.

А хто від правди ступить на півметра, -
душа у нього сіра й напівмертва.

Не буде в ній ні сили, ні мети, 
лиш без’язикі корчі німоти.

І хто всіляким ідолам і владам
лад;н кадити херувимський ладан,

той хоч умре з набитим гаманцем, -
душа у нього буде горобцем.

Куди б не йшов він, на землі і далі,
дощі розмиють слід його сандалій.

Бо так воно у Господа ведеться -
дорога ницих в землю западеться!