Якби ж то хто мене навчив...

Чекаю – наче й не живу,
З тобою, чи без тебе... в осінь?
Любов і гідність бережу,
А розум вже волає: – Досить!

Ґвалтую пам’ять – ті ще вправи...
Рефрени мойри... впору вже,
Забути любощів забави,
Вернути... вкрадену тебе.

Зректися й дякувати долі,
Неначе й зроду не любив,
Як грішник – рани окропив,
З небес свяченою водою...

Зусилля марні над собою,
Якби ж то хто мене навчив –
Я б душу вчасно загубив,
Аби не марила тобою,

Та вже б ніколи й не любив,
Не дратував даремно долю,
Служив би їй німим слугою,
Якби ж то хто мене навчив...

                03.08.2011


Рецензии
Якщо душа любити вміє
нехай Господь їй допоможе!
Надій та сил тобі.

Лариса Сенчило   20.09.2013 18:55     Заявить о нарушении
Щиро дякую!
З повагою і найкращими побажаннями

Иосиф Пашковский   20.09.2013 18:56   Заявить о нарушении
На это произведение написано 20 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.