Камiнь iз Давидовоi пращi

Не витримав Дніпро – і обмілів.
А світові ми зовсім не потрібні,
Бо так багато голих королів
У царстві вбогих, де дзеркала хибні,

Де царствують химери, де мовчать
Пророки у нестерпності завбачень,
Де гордо спить вся королівська рать,
Щоб зайвого випадком не побачить.

І лиш вони, сумні одинаки,
Плекатимуть незайманість лілеї,
Допишуть кров’ю рвані сторінки
І Господа молитимуть за неї.

Не створять образ – тільки силует,
Як вийде – геніальний чи пропащий.
Поет у нас – то навіть не поет,
А камінь із Давидової пращі.

27.04.2011


Рецензии
Не зрозумів я - це в нього було
Що кам"яне: чи серце, чи чоло? :))

Александр Степанков   13.11.2011 00:19     Заявить о нарушении
Чоло? Біда поетові із ним!
А серце не буває кам"яним...

Леся Романчук   14.11.2011 10:41   Заявить о нарушении
Якби! А то буває,
Що і його не має...

Александр Степанков   14.11.2011 12:43   Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.