Ти увiйшов у сивину
Та розминувся з теплим літом,
І осінь пише заповіти,
І заповідано – не жити,
А поливать чужії квіти
Своєю кров’ю. А весну
Проспати, сліпо перебути,
Бо атрибути і статути,
В які без вироку закутий,
Немов Сократова цикута
Урвали віку. Промину
Твоїй весні коротким снігом.
Сльозі негадана утіха…
І зорі не віщують лиха,
Та ангели літають тихо,
Щоб не сполохати війну.
2.
Не шикуй нас на війну.
Нам на постріли незмога.
Знаєш сам, що ця дорога
Упирається в стіну
Плачу, розпачу, журби
І розплати тільки смертю.
Конвертоване в конверти
Наше право «не убий».
Свидетельство о публикации №111021506261
Цинковий конверт
Де той Заратустра
Що кохав мене?...
=========================== Лесенько!
Вибачай моя люба що не вiдразу вiдповiв.
Знову переiзд, й нове життя...
Читати тебе - дiйсна насолода!
Геннадий Банников 18.02.2011 19:30 Заявить о нарушении
І куди знову переїзд? Не встежиш тут за геніями!
Леся Романчук 18.02.2011 19:55 Заявить о нарушении
Про переiзд - це вже скорiше перманентне дiство -
про це сказано в данному контекстi для блезiру.
Страшенна нiжнiсть!
Геннадий Банников 18.02.2011 20:04 Заявить о нарушении