Сергей Жадан. Музыка для толстых

   Юрий Андрухович в этом приюте для стариков
   сварливый семидесятилетний писатель

Автор полузабытых детективов

призреваемый городом и профсоюзами

он - с кучей старческих заморочек

с нетлями (?) в карманах пижамы
с фенечками на венозных запястьях
с бритвами и вилками посреди комнаты
на зимнее время переводит стрелки часов

переводит дыханье и слушает голос за кадром:

салман рушди  - индус
юрий андрухович - украинец
если ты не ошибся
поэзия твоего народа
будет понятна другим
без перевода
даже тогда когда тебе на это насрать.

тридцать лет без войны
тридцать лет без грядущего
тридцать лет надоевшей музыки

писать в пустоту
края с аграрным драйвом

вон они твои чемоданы
твои почки
твоя литература

когда 64 тебе исполнится
и кровь притормаживает здумываясь
над тем куда ей дальше бежать
 в этом месте
да именно в этом месте
до утра швейной машиной рыдает вселенная
кружит свои натруженные механизмы
не задерживаясь
ни на миг

и вот приходит утро под окна приюта
а небо после дождя покоричневело
и рыбы лежат на сковороде словно
любовники на горячей августовской постели
а юрий андрухович - его тут все знают в лицо
просматривает вчерашние газеты и

маркером отмечает свои фамилии
подчёркивает понравившиеся мысли
подчёркивает имена друзей в некрологах
подчёркивает интересные программы на следующую неделю.

стая слов да толпы прохожих
остаётся такое дахау от целого поколения

и уже выходя на завтрак
позднее
он замечает как будто бы между прочим:
что воздух тёплый
сухой
жаль только - птицы здесь не летают
да их никогда и не было
в этом бараке.

*   *   *

Сергій ЖАДАН

музика для товстих

юрій андрухович у цьому притулку для літніх
сварливий сімдесятирічний письменник

автор напівзабутих детективів

доглянутий містом і профспілками

він – із купою старечих заморочок

з нетлями у кишенях піжами
з фенечками на жилавих зап’ястях
з бритвами і виделками посеред кімнати
переводить стрілки годинника на зимовий час

віддихується слухає голос за кадром:

сальман рушді – індієць
юрій андрухович – українець
якщо ти не схибив
поезія твого народу зрозуміла іншим
без перекладу
навіть коли тобі на це насрати

тридцять років без війни
тридцять років без майбутнього
тридцять років старої музики

писання в порожнечу
країна з аграрним драйвом

ось вони   твої валізи

твої нирки
твоя література

коли тобі минає 64
і коли кров пригальмовує щоби подумати
куди їй далі бігти
в цьому місці
так саме
в цьому місці
швацька машина всесвіту ридає до ранку
крутить свої замучені механізми
не зупиняючись
ні на мить

і ось приходить ранок під вікна притулку
і небо коричневе після дощу
і риби на пательні лежать ніби
коханці на розпеченому серпневому ліжку
і юрій андрухович якого тут всі знають в обличчя
переглядає вчорашні газети і

підкреслює маркером свої прізвища
підкреслює думки що йому сподобались
підкреслює імена померлих друзів
підкреслює цікаві радіопередачі на наступний тиждень

зграя слів і натовп перехожих
таке дахау лишається від цілого покоління

і вже виходячи на сніданок
пізніше
помічає ніби між іншим:
тепле повітря
сухе повітря
шкода лишень що немає птахів
утім їх ніколи і не було
в цьому бараці