Тарас Федюк. Поздний вечер

Поздний вечер.
         Затеяны игры в слова.
И страница белеет
             белей, чем сначала.
Речь родная жива!
              Речь родная жива!
ГравирУет молчание
              молча печати.
Путь наверх потерялся
              на этой горе,
где снега побелее
              чем листик твой белый.

Пересвисты ветров,
              переплёски морей
               

передёрги картёжников -
        грустно, несмело.

Вот проклюнулась полночь
        и слово с пера

никуда не слетает.
        Сидит попугаем.

На хера так высоко
        стоит та гора

На хера ещё выше -
        другая...
       
          *   *   *


Тарас ФЕДЮК

* * *

Пізній вечір.

         Затіяна гра у слова.

Білий аркуш біліє

         біліш, ніж спочатку.

Рідна мова жива!
                Рідна мова жива!
А мовчання вирізьблює
                мовчки печатку.

Шлях угору згубивсь

                на високій горі,

де сніги ще біліші,

                ніж аркушик білий.

Пересвисти вітрів,
               
                переплески морів,

картярів пересмики сумні і несмілі

Ось проклюнулась північ,
                і слово з пера
не злітає нікуди.
                Сідить, як папуга…
На хера та висока

                стоїть ой гора.

На хера ой ще вища

та друга…

***
Джерело: Валерій Напиткін.
за публікацією в журналі "Сучасність" 6 червня 2000.