Васыль Голобородько. Ты живёшь в том городе...

       Ты живёшь в том городе - таком далёком и белом,
       высокО
       и твой дом заметен -
       высокий, многоэтажный
       Там холодный свет  неоновой надписи
       выделяется днём чёткими газетными буквами
       а ночью - кристаликами соли из Чумацкого шляха*)

       Видишь ли ты меня?
       Хоть живу я в низенькой хатке,
     - прижатый небом
       и вечностью к земле -
       но есть у неё оконце,
       что светится днём и ночью
       неугасимым светом.

Когда мы одновременно
глядим
друг на друга
то птицы, те, что сидят на дереве
между нами - павлины,
справа сидит павлин,
а слева - пава.

Василь ГОЛОБОРОДЬКО

* * *

Ти живеш у далекому білому місті,
на високому поверсі,
твій будинок примітний :
там неоновий напис холодним світлом
видніється вдень чіткими літерами з газети,
вночі — криштальниками солі з Чумацького Шляху.

Чи ти бачиш мене ?
Я хоч і живу у низенькій хаті
—  притисненій небом
і вічністю до землі —
та є ж і у ній віконце,
що світиться вдень і вночі
невигасаючим світлом.

Коли ми одночасно звертаємо погляди
одне на одного,
то птахи, що сидять на дереві
між нами — павичі :
з лівого боку — пава,
з правого боку — павич.

* * *
Джерело: Роман Бабовал.
Подано за книгою "Ікар на метеликових крилах", 1990.