Протягнути небу долони...

Протягнути небу долоні…
І тільки лише журавлі
Курличуть про тяготі  долі,
Що рано на плечі лягли.

І тільки одним їм відомо,
Як дівчинка - квітка росла,
З трудом непомірним  знайома,
Як з матір’ю - з першого дня.

Як в поле жать просо ходила,
Як пісні співала вона,
Як сина безкрайнє любила,
А потім…як не зберегла.
 
Онуки до неї тягнулись,
Пораду шукали завжди…
Ну ось ви вже всі повернулись,
Чудові, як сніг, журавлі!

Але не верталась ніколи
Та дівчинка, жінка, вдова…
Залишивши казки чудові,
Та мудрі навічно слова….

май 2006


Это  мои единственные стихи написанные на украинском языке.
Попыталась сделать перевод, хотя точность соблюсти трудно, особенно концовку.

Протянуты к небу ладони,
И только одни журавли
Курлычут  про тягости доли,
Что рано на плечи легли.

Известно им много земного:
Как девочка –цветик росла
С  трудом непосильным знакома,
Как с матерью – с первого дня,

Как жать в поле просо ходила,
Как пела прекрасно она,
Как сына бескрайне любила,
А после…как не сберегла…

Внучата к бабуле тянулись,
Совета искали они…
Ну, вот вы уже и вернулись,
С весною назад, журавли…

Но лишь не вернется, известно,
Та девочка к нам никогда,
Что сказки оставила, песни,
И мудрость в обычных словах.



картина liveinternet