Якi далекi тi, що були близькi...

Які далекі ті, що були близькі.
В мовчанку гра триває сотні літ.
Вам захотілось грать в мовчанку?
Ну що ж, сердешний, помовчіть.
Може тому, що я була німою,
З якогось часу не люблю німих.
Поговоріть, мій голубе, зі мною,
Поговоріть.
Про що нам побалакати сьогодні?
Можливо про погоду чи птахів,
про тих що в’ють гніздо на осокорі,
чи може про дельфінів голубих?
Чи може про моря, а може річку,
про мертву ми ні слова, ні-ні-ні.
А може намалюєм ієрогліф
Землі чи сонця, жінки чи води?
Ви пензлика візьмете, я рукою
Торкнуся Вашої, і обрис забринить.
І на папері вже не ієрогліф –
чиєсь життя, як промінь пролетить.


Рецензии
Прекрасный стих, очень по-философски звучит!
Не перестаю восхищаться напевами украинского языка в Ваших произведениях.
Ваш стих "бринить в моей душ!"
С наилучшими пожеланиями

Рая Легкая   21.10.2007 17:26     Заявить о нарушении
Спасибо, Рая.
Вы всегда найдете теплое слово для странника.

Галина Тальнова   22.10.2007 16:01   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.