Рецензия на «Лебеда» (Эдуард Скворцов)
Ловлю я кожне слово, твою мову, Та тільки всі зрадливі жести і слова… Кохання вже не ниже: зір, розмову, В очах погас вогонь, пройшли жнива! Та тільки не знести тортур, без жалю, Розлуці нашій, краще пісню заспівать… Встромив у серце наче стрижень, палю, Безславні спроби, долю-птах спіймать! Як знала наперед, ти вітряне створіння, І зовсім, на мого героя, вже не схожий… Розбурхав мое серце до самого кипіння Хоч серцю не накажеш, бо прихожий! Я не тримаю тебе більше у своєму серці, Ти - вільний, як у небі: гарний, дужий птах… До всіх свобод, тобі відкрила щіро, дверці, В душі гірчіть, все лободою: зрада, крах! 13 листопада 2023 Виталий Косенко 13.11.2023 12:46 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
