Рецензия на «24. Легкий туман як пiвжиття назад...» (Игорь Ярин)
Гарний вірш, потроху звикаю до вашої лірики, написаної і серцем, і розумом. а ти неначе в забутті, зриваєш зорі на світанні. і все, і все на мій поріг, як ті забуті сподівання. і погляди такі святі, байдужості ні краплі, а чи по іншому змогли б... всупереч ідти, собі і долі. І ти кудись уже летів... в Берлін, Варшаву, Відень. Шукав чогось ти у житті, а я ж не можу,зорі ті забути. З теплом. Галина Би-Локур 23.08.2022 12:49 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
