Рецензия на «***» (Терджиман Кырымлы Второй)

5.

круги по воде шли - такие широкие
а небо качалось - такое глубокое

тьма воду обняла - плечами седыми
ночь воды объяла - тенями глухими

5.

йшли кола водою - йшли кола широкі
гойдалося небо - як небо - глибоке

імла огорня води - сивими плечми
ніч води огорнула - тінь незборима
6.

повісили лукаві дзвін на склянім узвишші
а серце-голос зтнули
не могли щоб ним грати ті що співають в тиші
янголів хори

ті сіли при підніжжі накрилися крилами
мов кам`яні сиділи
замріяні про ніч сю й природи повну тишу
про дзвoнове мовчання

аж вітерець йшов з гори торкнув він краю дзвону
й той зойкнув скриком скляним
й почули ті лукаві, що позасіли в глуші -
дзвін плаче.
6.
повесили раз черти на горочке стеклянной
наш колокол а сердце
из колокола взяли - нет не играть им хорам
ангелов поющих

а те крылом укрылись да сели у подножья
и камнями сидели
задумавшись о ночи, о мировом молчании,
колокола увечье

тут ветер падал склоном край колокола тронул
стеклянным вскриком вздрогнул
и услыхали черти в своих глухих ущельях
колокол плачет

Александр Ярошевский   18.09.2020 00:25   •   Заявить о нарушении