Рецензия на «Менi щоночi сниться сон» (Светлана Луцак)

Дозвольте поруч з Вашим "Сном" поставити свій:

А він чекав на сни "про неї".
В тих снах і сам ще молодий
Не тільки тілом, а й душею.
В них - літо: сонце, море, Крим.

Він їй хотів дивитись в очі...
І дивиться вже, визнає,
Що більше бачити не хоче
Там відображення своє.

Воно затулює стіною
Дівочу нетривку красу -
Таку знаменом над собою
В бій диво-лицарі несуть!

А він з'їдав її очима:
Жував, смоктав, хрумтів, як міг
І не помітив, що між ними
Посеред літа випав сніг.

Тепер чекає сни "про неї",
Давно вже сивим став, старим,
Тривожно спить... Вона ж - зорею
З-за хмари блимає над ним,

Шкодуючи про всі розлуки,
Які були і будуть ще.
Взяла на себе його муки
Та й розридалася дощем...

Це не експромт, це написано ще в тринадцятому. Але ж щось їх - цих двох - єднає, якась неймовірна туга... чи мені лише здається?
З повагою,

Олег Омелянчук   23.04.2019 22:46   •   Заявить о нарушении