Рецензия на «Поезд из детства» (Иван Ярославов)

Доброго вечора Вам, Іванку!
Ось і весна наче вже вступила в свої права, але зима пручАється, лякає холодАми та ранкОвими прИморозками. Але, то нічого, ми люди терплячі, почекаємо!
А щоб трішечки вас звеселИти, підібрала напІвжартівливого вірша.
Будь ласка, може буде до вподоби?

ЖІНОЧІ ПРИМХИ

...Чем меньше женщину мы любим,
тем легче нравимся мы ей...
А.С.Пушкин

Тобі явлюсь я - веснянИм світанком,
бузкОм квітУчим.
ЗвАблю, оп'янЮ!
ПромІнчиком твій сон стривожу зранку,
Як Мавка, в ліс казкОвий заманю.

Розсиплюсь сонцем по росі весЕлій,
ЦілУнком вітру доторкнусь щоки,
Так розгойдаю щастя карусЕлі,
Що аж з небес посипляться зірки!

Я - є! Я - скрізь! В усьому! І усюди!
Поміть мене! Лише одну, МЕНЕ !!!
...Минулої весни вже не вернути,
І тепле літо скоро промайнЕ,

Та навіть в смутку осені похмУрім
Тобі засяю скАрбом золотим...
. . . . . . . . . .
Бо так не помічаєш, ігноруєш
мене лиш ти!
Один лиш тільки ТИ !!!
(Надруковано в збірці “Срібна місячна доріжка, 2015)

З найщирішими побажаннями здоров'я і доброго гумору!
З повагою, пошаною, добром і теплом,

Людмила Киреева-Силенко   23.04.2018 18:21   •   Заявить о нарушении