Рецензия на «Луна» (Саблезубая Кошка)
Безплотна, іллюзорна, полохлива, рухлива: то весела, то сумна, то нишкне мовчазна, то говірлива, бо жінкою народжена вона. Оманлива, грайлива, мов дівчисько. Бездомна, адже скелі це не дім. Тут звична стеля - синє небо чисте, безкиддя - стіни, на зорі руді. Тут ранками тумани шовкоплинні, рятує в спеку срібний водограй. Та парасоль катма, і мочать зливи її, бідову, і пустельний край. Самотня і гостей завжди чекає, бо ні з ким часто їй поговорить. Я їй запропоную кварту чаю, нехай вона зіргіється на мить. Оманлива, бо багатоголоса, то хрипкувата, то, мов дзвін, ясна. Вона лиш пари і кохання просить... Та завжди, як і я, одна Луна. Дякую за натхнення, Марія. Миру нам. Натали Бугаре 05.06.2015 10:49 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
