Рецензия на «Не люб ты князь» (Вадим Антош -Козлов)

Князь, приймай своїх сватiв,
Та приймай з пошаною.
Стiл гостям своїм готов,
З медовухою п'янкою.

Доньку нам свою віддай,
Князю, вона любая.
Щастя молодим бажай,
Поведем до шлюбу!

Ой не любий їй той князь, не гляділи б очі,
Вона плакала, молилась, Богу усі ночі.
Ой не любий отой князь, пожалій же мати,
Як же з ним життя прожить, жити й не кохати.

Під вінець її ведуть,
З князем супастатом.
Сльози гіркiї течуть,
В чому ж винувата?

I промовила князівна, не бувать такому,
Краще душеньку віддам, Богу я святому.
Проклинали рід свати, батьки свою дочку,
Та i вигнали її, босоніж у нічку.

Скільки ж вона натерпiлась,
Скільки ж сліз пролила.
Та коханням серце грілось,
Душа не застигла.

Обвінчалася з коханим,
Вона нічкою темною.
Народився син жаданий,
Ну а потім донька.

I вiд тої , від князівни,
Рід мiй i ведеться.
Ми кохаєм тiльки серцем,
Поки воно б'ється.

Аличка Людмила Журавлева   16.01.2013 20:41   •   Заявить о нарушении