Рецензия на «Пам ята ш, по але» (Роман Зуев)
Гарно! Пригадалося чомусь Симоненкове: "Розвели нас дороги похмурі, І немає жалю й гіркоти, Тільки часом у тихій зажурі Випливаєш з-за обрію ти. Тільки часом у многоголоссі, В суєті поїздів і авто Спалахне твоє біле волосся, Сірі очі і каре пальто." Не претендую на істину в останній інстанції, але, як на мене, ліпше Вам писати лише українською - з того Вашого доробку, який я прочитала, україномовні вірші - справжні, а решта немов трохи через силу. Юлуна 30.05.2011 11:53 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
