Рецензия на «Амаретто iз буряка» (Женщина Золотая)
Амаретто пляшкове, звісне Закружить і впустить і... та... Вечір грюкне дверима вмисне Ізлякавши щура-пацюка, пусте.... На тьмяному свічаді печалі Йдуть круги & мовчать голоси Знову осінь й застиглі скрижалі Не питай, не кажи, не p.s. Сни зберуться, зітхаючи тяжко Принесуть ковбаси, огірки [..] Зкислий ранок, порожня пляшка Замість думки цупкі буряки, тай таке.. За горами~лісами~річками Жінка кажуть живе, Золотая Усміхнеться - і сонце засяє Заспіває, і місяць зійде Та пустує, сріблиться, без тями... С* Сонце Месяц 26.10.2010 01:15 • Заявить о нарушении
...пустує і сріблиться, як плотвиця,
на хвилях білоперих, темноводих... навмисно не спіймаєш - з рук тікає, веселим сміхом серденько розрає... картинами небаченого раю покличе миготливо - і за нею, русалкою, жоною чи змією чужою - нечужою - не своєю - пливеш на голос... Женщина Золотая 26.10.2010 16:55 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
