Чи ми зимИ? - Бо сни веснИ!!

Зозуля Юрий Павлович: литературный дневник

Само собою мело'дійне, змальоване сумішами усієї натури...


небо на п’яльцях,
п’яльця на Пальцях:
м е ж е ю н е б а ...


зоряні танці
у вишиванці:
В и щ о г о й н е б а ...


і низом квітне
в щастя предплідне:
в н е з е м н у, В р о д у ...


і Врода ж Вродить,
й Плодами Вгодить:
С в о є м у Р о д у ...


Й ВЕСНА ІДЕ!!!


сипав, зернятами, сніг...
їх, неквапно, лузгав сміх...
доліта землі й лушпиння...
вогке, сіре, сніжне тління...


ще не гріє, мов не вміє...
тільки й того, що світліє...
сил стача лиш на відлигу...
давиться земля од снігу...


сонця викотили кулю...
так підсушують й цибулю...
променів сухе бадилля...
у довкілля час дозвілля...


а все ближчий вищий сміх...
на думках весна та гріх...
гола, щулиться природа...
без кохання мерзне врода...



Другие статьи в литературном дневнике: