Після лютневого розгрому у Сирії найманців російської приватної військової компанії "Вагнер", всі ЗМІ облетіли історії про тихий хутір Молькіно, де бійці Дмитра Уткіна проходять навчання перед відправленням у різні гарячі точки.
Однак було б наївним припускати, що такий центр в Росії один. Просто про інші місця підготовки бойовиків журналісти не пишуть або пишуть вкрай рідко.
OBOZREVATEL зібрав інформацію про три найбільші центри підготовки терористів і подивився, хто ними керує.
Міжнародний центр "Вовк"
Як стверджує сайт організації, їхні філії розташовані не тільки в Росії, але також в Угорщині, Сербії, Швейцарії, Італії, Німеччині, Греції та на Тайвані. Відомо, що у 2016 році центр відкрив представництво у Криму, де з того часу регулярно проводяться збори. У квітні "Вовки" тренувалися у Будапешті. Збори проводилися і в інших європейських країнах.
Безпосереднім же керівником центру є колишній десантник Денис Ряузов. У червні 2017 року він був внесений до списку санкцій США.
У 2015 році глава республіки Чечня Рамзан Кадиров оголосив про те, що незабаром у Гудермесі буде відкрито "найсучасніший міжнародний центр" з підготовки спецназу.
"Комплекс ще не відкрився, але роботи ведуться за планом, і на завершення будівництва знадобиться не більше року. Дуже важливо, що ми говоримо про міжнародний рівень, тобто центр планується масштабним і з усіма сучасними умовами для професійного навчання з ведення повітряного, підводного, надводного та інших видів боїв. Ми готові навчити спецназівців не тільки для Чечні, але і для всієї Росії, про що вже ведуться серйозні переговори з різними відомствами. Як ви знаєте, досвіду у нас вистачає - вчитимуть наші інструктори, які мають за плечима хорошу практику", - розповів російським журналістам Кадиров.
Кадиров не уточнив про який саме "досвід" ішлося, однак можна припустити, що він мав на увазі не тільки дві чеченські кампанії, а й війну в Україні, в якій його бойовики вже тоді брали активну участь.
Втім, у 2016 році роботи так і не закінчили. Довести центр до ладу обіцяють у 2018 році, але відомо, що місцеві бійці вже проходять там тренування.
Ще одна база підготовки бойовиків розташована на малій батьківщині Путіна - Санкт-Петербурзі. Центр "Партизан" спеціалізується на підготовці диверсантів за спеціальною програмою, що дозволяє в короткі терміни навчити "курсантів" основним навичкам диверсійно-терористичної діяльності.
На відміну від більшості інших керівників подібних центрів, шеф "Партизана" Денис Васильєв не приховує, що готує бійців для війни на сході України. Крім того, він сам брав участь у боях на боці "Л/ДНР".
"За підтримки "Партизан" і Російського Імперського Руху відбулася підготовка і відправка чергової групи добровольців у "Новоросію". З ними надіслано: медикаментів на 100 тисяч рублів; 25 радіостанцій. 4 прилади нічного бачення; 5 біноклів; оптичні приціли; 100 магазинів для АК 74; 50 розвантажувальних жилетів; бронежилети; комплектів форми 50 шт. Крім цього продукти, взуття, плащ-намети та багато іншого. Все дійшло до адресата", - написав Васильєв в одному з постів.
Після випуску з центру бійці призначаються на посади командирів ДРГ, де виконують функції інструкторів у складі російських військ на Донбасі. За деякими даними, за ці роки "Партизани" підготували вже 400 бійців.
Інші центри
Втім, і вищеописані центри - це лише крапля в морі. Не секрет, що верхівка РФ вербує і готує бійців по всій території величезної країни. Зокрема відомо про центри підготовки у Пскові, Таганрозі, місті Шахти Ростовської області та у Московській області.
Росія давно вже поставила підготовку найманців на потік, вирішуючи таким чином відразу кілька проблем. По-перше, поповнює поріділі лави бойовиків на сході України, в Абхазії, Осетії та Сирії. По-друге, позбувається активної частини чоловічого безробітного населення.
Тепер замість того, щоб створювати проблеми Кремлю на місцях, російські чоловіки вирушають на війну - хто з бажання заробити, а хто з ідеологічних мотивів: захистити "русскій мір", врятувати населення Сирії, що страждає від рук американців, підтримати братній народ Придністров'я тощо. І хто скаже, що це не геніально? (Микола Коваль, журналіст)
